Про дихання, яке ми втрачаємо під час тренувань

   Деякий час я не звертав уваги на дихання під час тренування, не зважаючи на настанови тренера. Був переконаний, якщо вправа виконується і є сила — значить усе нормально.а

   Але з роками й досвідом прийшло просте розуміння: - дуже часто ми втомлюємося не через м’язи, а через дихання.

   Я прийшов у тренування з важкої атлетики. А у важкій атлетиці є своя специфіка — змагальні вправи виконуються на затримці дихання.

  Це не помилка. Для короткого, вибухового руху затримка дихання допомагає стабілізувати корпус і передати зусилля.

Проблема в іншому:

цей шаблон легко переноситься далі — в інші вправи і формати тренувань, де він уже не потрібен. Крім того деяким спортсменам під час тренувань, коли особливо важко, з’являється бажання затамувати подих, їм здається, що так буде легше. Але все відбувається навпаки,

   Коли затримка дихання починає заважати

   У повторній або тривалішій роботі повна затримка дихання:

  Різко підвищує напруження

  Швидко «забиває» м’язи

  Створює відчуття, що тебе «перекриває»

 Це ті самі стани:

 Пульс у голові

 Різка втома

 Важко віддихатися після вправи

 І важливий момент:

іноді сама вправа не важка, але відчуття після неї — наче виклався на повну.

   Про поверхневе дихання, яке ми не помічаємо

   Є ще один момент, який я усвідомив уже пізніше.

   Багато людей не затримують дихання, 

вони просто дихають поверхнево.

  Короткий вдих, короткий видих, частіше, ніж потрібно. У такому режимі легені не встигають нормально оновлювати повітря.

У результаті:

  Вуглекислий газ не виводиться повністю з легенів 

  Новому кисню «немає місця»

  З'являється відчуття задухи

  Саме тому після легкої вправи може бути важко нормально надихатися, віддихатись.

   Чому навіть неправильне дихання краще, ніж його відсутність

  З мого досвіду, найгірший варіант — не дихати взагалі.

  Так, вдих на зусиллі — неідеальний варіант.

  Довільне дихання — теж не зразок техніки.

 Але коли дихання є:

 Кисень все одно надходить

 Газообмін не зупиняється повністю

 Нервова система не входить у режим аварії.

  Тому я для себе зробив простий висновок:

- краще дихати неідеально, ніж затримувати подих.

  Просте правило, до якого я прийшов

Я не ускладнюю:

є рух → є дихання

є зусилля → краще видих, ніж пауза

довша робота → дихання має бути ритмічним

  Це не робить тренування «легким»,

але робить його контрольованим.

  Дихання як спосіб заспокоїти нервову систему

  Окремо для себе я відкрив дихання з йоги, пілатесу, стречингу.

Повільний вдих і ще повільніший видих:

 знижують пульс

 знімають зайву напругу  допомагає швидше відновитись

Я використовую таке дихання:

між підходами

після тренування у розтяжці

Це не заміна силі 

Це інструмент балансу.

Пропоную пройти простий тест

 Під час вправи спробуйте сказати кілька слів.

Якщо це важко — дихання або збилося, або навантаження завелике.

   Висновок

  У якийсь момент я зрозумів, що справа не в силі і не в програмі. Дихання — це не окрема техніка і не модний тренд. Це основа будь-якого руху.

Іноді прогрес починається не з нової програми, а з моменту, коли ти перестаєш боротися з власним диханням.